переселець

ПЕРЕСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто переселяється, переселився на нове місце проживання), ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, ІММІГРА́НТ (чужоземець, який переїхав до якоїсь країни); ЕМІГРА́НТ (той, хто залишив батьківщину і переселився в іншу країну); ВИ́ХОДЕЦЬ (перев. із зазначенням колишнього місця проживання). Розмова найбільше крутилася навколо переселенців, які завтра виїжджають із села (М. Стельмах); — У пересельці, кажуть, треба записуватись, — такий час настав. Люде до Сибіру йдуть і нам доріженьку мнуть (Д. Мордовець); Компанія тут відкрила кілька збройних заводів і стала набирати робітників серед іммігрантів з Старого світу (Н. Рибак); Лихонський був емігрантом із Росії (І. Франко); Валківські козаки були виходцями, очевидно, з Поділля або Галичини (В. Минко).

Значення в інших словниках

1. переселець — пересе́лець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. переселець — -льця, ч. Те саме, що переселенець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. переселець — Пересе́лець, -се́льця, -цеві; -се́льці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. переселець — ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що переселе́нець. – Як пішли пересельці на Амур, дак позоставалися від їх наділи (Б. Грінченко); Спритний осадчий привів йому цілий натовп пересельців із Правобережжя (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
5. переселець — ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Те саме, що переселе́нець. — Як пішли пересельці на Амур, дак позоставалися від їх наділи (Гр., II, 1963, 316); Спритний осадчий привів йому цілий натовп пересельців із Правобережжя (Тулуб, Людолови, І, 1957, 47).  Словник української мови в 11 томах
6. переселець — Переселець, -льця м. Переселенецъ. Стор. II. 102. Дешево продавали (хату) пересельці, ідучи на степи. Г. Барв. 379. Та ми пересельці з Курської губерні. Астрах 2. г.  Словник української мови Грінченка