перестати
ЗАТИХА́ТИ (про звуки, шум і т. п. — переставати чутися, лунати), СТИХА́ТИ, ВТИХА́ТИ (УТИХА́ТИ), ТИ́ХНУТИ, ТИХІ́ШАТИ (ТИ́ХШАТИ), СТИ́ШУВАТИСЯ, УЩУХА́ТИ (ВЩУХА́ТИ), ЗАГЛУХА́ТИ, ГЛУ́ХНУТИ, ГА́СНУТИ, ЗГАСА́ТИ, ВГАСА́ТИ (УГАСА́ТИ), ПОГАСА́ТИ, ЗАВМИРА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИГЛУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ЗЛЯГА́ТИ, ПЕРЕЛЯГА́ТИ (поступово слабшати); ЗАМОВКА́ТИ, ЗМОВКА́ТИ, МО́ВКНУТИ, ПРОПАДА́ТИ, ПЕРЕСТАВА́ТИ (зовсім). — Док.: зати́хнути, сти́хнути, вти́хнути (ути́хнути), поти́хшати, сти́шитися, ущу́хнути (вщу́хнути), заглу́хнути, зга́снути, вга́снути (уга́снути), пога́снути, завме́рти, примо́вкнути, прити́хнути, приглу́хнути, прига́снути, поту́хнути, злягти́, перелягти́, замо́вкнути, змо́вкнути, пропа́сти, переста́ти. Хоменко стояв на ґанку здуманий і прислухався в жалю, як десь за хатами на вигоні затихав жалібний спів (А. Головко); І той шелест помаленьку стихав, доки зовсім не стих ... (І. Нечуй-Левицький); Гомін поволі став утихати (А. Головко); Шуршання людської ходи в тумані майне де-не-де І тихне, пригашене враз сирою, як яма, імлою (М. Бажан); Крик і галас враз ущухли (Ю. Смолич); Десь віддаляючись, заглухав танковий шум (І. Ле); За поворотом пісня глухне, а потім і зовсім втихає (П. Колесник); Вечоріє.. Тихше б'ється хвиля в береги... Гаснуть звуки (Є. Плужник); Десь звучать ридання, десь звучать прокльони... Пісня завмирає, пісня погаса (М. Рильський); Розмову перервали дивні звуки музики.. Раз притихали, потім зривалися гучними акордами і знов завмирали (Мирослав Ірчан); Чути було, як .. злягає тупіт ніг, як все тихше і тихше риплять вози (С. Скляренко); Тихша дзвін трамваїв, замовкає мова, перехожих кроки, вигуки й пісні (В. Сосюра); Над плавнями, по всьому Задніпров'ю від Хортиці до Нікополя й нижче не змовкав гул канонади (О. Гончар); Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко); Гомін бою затихав, віддаляючись за Данелевські горби, огортався синьою млою, пропадав (Григорій Тютюнник).
ПЕРЕСТА́ТИ (про дощ, сніг, вітер і т. ін.), ПРИПИНИ́ТИСЯ, ЗАКІ́НЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, КІНЧИ́ТИСЯ, ПРОЙТИ́, СТА́ТИ діал.; ПЕРЕДОЩИ́ТИ розм., ПЕРЕДОЩИ́ТИСЯ розм. (про дощ); ЗІЙТИ́, ПЕРЕЙТИ́ розм. (про опади); УТИ́ХНУТИ (ВТИ́ХНУТИ), ЗАТИ́ХНУТИ, СТИ́ХНУТИ, УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), СТИ́ШИТИСЯ, УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), УЛЯГТИ́СЯ (ВЛЯГТИ́СЯ) (про вітер, бурю тощо); ПЕРЕЛЯГТИ́ розм. (перев. про дощ). — Недок.: перестава́ти, припиня́тися, закі́нчуватися, скінча́тися рідше кінча́тися, прохо́дити, става́ти, перехо́дити, утиха́ти (втиха́ти), затиха́ти, стиха́ти, ущуха́ти (вщуха́ти), угава́ти (вгава́ти), сти́шуватися, стиша́тися рідше угамо́вуватися (вгамо́вуватися), уляга́тися (вляга́тися), переляга́ти. Хмара почала переходити, дощ і грім перестав (Панас Мирний); Снігопад вже припинився, тільки зрідка сіялась легка пороша (О. Гуреїв); (Юда:) Налинув дощ і перервав промову. Скінчився дощ — ..Я пішов шукать того промовця (Леся Українка); Пройшла гроза. Луною тоне у далі днів (В. Сосюра); Дощик попійшов трошки та й став (Ю. Федькович); Линув дощ, плантація взялася калюжами.. Поки дійшли до села, знов передощило (К. Гордієнко); Бог дасть, передощиться, й буде ясно (Словник Б. Грінченка); Як дощик зійде.. — То в уяві постане село (М. Шпак); Перейшов дощ, затепліло сонечко (П. Загребельний); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина (І. Кочерга); (Домаха:) Який славний вітерець зранку подихав, а тепер зовсім затих (М. Кропивницький); Вітер віє та стихає, а баба почне — не переслухаєш (прислів'я); Як ось став вітер ущухати, І хвилі трохи уляглись (І. Котляревський); Всі мовчали і чутно було, як шумів дощ, то на хвилину вгаваючи, то припускаючи (Панас Мирний); М'який лапатий сніг не переставав падати, але вчорашня хуртовина вляглася (І. Микитенко); Вітер потроху перелягає, шамотить над хвилями (Ю. Яновський). — Пор. 1. припини́тися.
ПРИПИНИ́ТИСЯ (перестати відбуватися, здійснюватися, часто тимчасово), ПЕРЕПИНИ́ТИСЯ, ПЕРЕРВА́ТИСЯ, СТА́ТИ, ОБІРВА́ТИСЯ, УГА́СНУТИ (ВГА́СНУТИ), УЩУ́ХНУТИ (ВЩУ́ХНУТИ), ЗАВМЕ́РТИ, КІНЧИ́ТИСЯ, СКІНЧИ́ТИСЯ, ЗАПИНИ́ТИСЯ діал.; ПОРВА́ТИСЯ, РОЗІРВА́ТИСЯ рідше, РОЗКЛЕ́ЇТИСЯ розм. (про дружні, інтимні або сімейні стосунки); ПРОЙТИ́ (про хворобу). — Недок.: припиня́тися, перепиня́тися, перерива́тися, става́ти, обрива́тися, тамува́тися, угаса́ти (вгаса́ти), ущуха́ти (вщуха́ти), завмира́ти, кінча́тися, скінча́тися рідше запиня́тися, порива́тися рідко розрива́тися, розкле́юватися рідко прохо́дити. Хоч російська армія залишила місто, а вулицями нестримним потоком вливалися французи, — бій не припинявся (П. Кочура); Такий стан речей, який тепер скрізь у нас панує, не може довго тривати, а мусить якось перепинитись (Леся Українка); В кімнаті запала тиша, це була одна з тих хвилин, коли співбесідникам здається, ніби розмова і не переривалася (В. Собко); Земля так набралася води, що вже і в себе не приймала.. Робота стала (Панас Мирний); Пісня обірвалася, за стіною стало тихо (Д. Ткач); Між сватами не вгасає суперечка (В. Кучер); В гарячу пору збиральної робота на токах не вщухала круглу добу (О. Гончар); — На селі тепер стало неможливо жити.. Завмирає всяке товариське життя (Ірина Вільде); В нас робота у вісім годин кінчається (Григорій Тютюнник); "Чи вони сплять, чи що? Але і досі не виходять, а там і вечір, а там і піст скінчається" (Г. Квітка-Основ'яненко); Торг книжками через війну запинився, як і всюди це буває (Панас Мирний); — Образиться? Покірно прошу... Не треба мені з ним ніяких зносин.. — Та зносини не порвалися (М. Коцюбинський); Як виявилось згодом, він був на десяток років старіший за неї, мав перед тим дружину, але щось там розклеїлося (П. Загребельний); Ти просив писати про малих, так от: у Оксани екзема пройшла, у Дори проходить, а в Микося щось іще не гоїться (Леся Українка). — Пор. 1. переста́ти.
ПРИПИНЯ́ТИ що, з інфін. (якусь роботу, діяльність тощо), ПЕРЕСТАВА́ТИ, ПОКИДА́ТИ, КИДАТИ, ПОЛИША́ТИ, ОБЛИША́ТИ, ЗАЛИША́ТИ, ЛИША́ТИ рідко, ЗГОРТА́ТИ (ЗГО́РТУВАТИ), ЗАКИДА́ТИ розм., ПРИОСТАВА́ТИ діал.; ОБРИВА́ТИ (раптово). — Док.: припини́ти, переста́ти, поки́нути, ки́нути, полиши́ти, обли́шити, залиши́ти, згорну́ти, заки́нути, приостати, обірва́ти. Він припиняє творчу роботу і починає зводити власну майстерню (І. Волошин); — Еге, чого ж то вже спочивати? — здивувався Микола, не перестаючи махати ціпом (Грицько Григоренко); Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидає співати (Марко Вовчок); — Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене (І. Нечуй-Левицький); Він доносив князеві, що полишає службу через те, що літа й здоров'я не дозволяють йому клопотатись такими трудними справами (Леся Українка); Мати почала обніматись та цілуватись з жінкою, а Роман облишив на хвилину роботу, зацікавлено розглядаючи незнайому (Ю. Збанацький); При кождій нагоді, на кождій громадській раді він не залишав доказувати користь і потреби такої дороги (І. Франко); Блажен, хто міг лишити рано Бенкети юності, до дна Її не випивши вина (переклад М. Рильського).
Словник синонімів української мови