перчиця

ПЕ́РЕЦЬ (овочева рослина, її плоди); ПА́ПРИКА (солодкий сорт цієї рослини); ПЕРЧИ́ЦЯ розм. (стручковий). Біля сільнички лежали головки часнику, стручки перцю і молода цибуля (М. Зарудний); Мав (Онуфрій) грядку паприки, якої, як хвалився, навіть сам двірник не мав у своїм городі (О. Кобилянська); Сіла я за стіл, а вона становить цілу миску вареної стрючкуватої жовтої перчиці (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. перчиця — перчи́ця іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. перчиця — -і, ж., розм. Стручковий перець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. перчиця — ПЕРЧИ́ЦЯ, і, ж., розм. Стручковий перець. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (І. Нечуй-Левицький); * У порівн. Червоне, як перчиця, обличчя мош-Костакове з задоволення ще червонішало, коли він поглядав на ту благодать (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
4. перчиця — ПЕРЧИ́ЦЯ, і, ж., розм. Стручковий перець. В горілці плавав червоний стручок перчиці, неначе тільки що вирваний на городі (Н.-Лев., II, 1956, 280); *У порівн. Червоне, як перчиця, обличчя мош-Костакове з задоволення ще червонішало, коли він поглядав на ту благодать (Коцюб., І, 1955, 246).  Словник української мови в 11 томах