пил

ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил., КІ́ПТЯВА розм., КІПТЯ́ГА́ розм., КІПТЮГА́ розм., КУРА́ діал. (перев. у повітрі); КУШПЕЛА́ діал. (клубами в повітрі). Потривожений пил, що досі тихо спочивав в меблях, тепер курився димом та крутився в повітрі (М. Коцюбинський); Під ногами пересохла земля оберталась на порох (П. Панч); Гуде, висвистує оскаженілий вітер.., жбурляє почорніле листя, кушпелить порохнявою (А. Хижняк); Видно, в кабінеті пилюки не бояться — порохня шаром лежить на.. плакатах чи діаграмах (О. Гончар); Йшов (мандрівник) не кваплячись та й не гаючись.. Порохно світилось у його слідах (І. Франко); І пити дасть (мати), і отрясе, Одує прах з його хітона (Т. Шевченко); Грузовик загудів, рушив з місця і за мить заховався у густих, високих хмарах сухої пилюги (В. Собко); Коло натовпу група дітей бігають, брьохають по пиляці (Ю. Яновський); Наче череда йде — такий копіт зіб'ють (А. Свидницький); Ціле небо було не голубе, а жовто-сіре, бо дрібная-дрібнесенькая порохня-курява геть оповила його... (А. Кримський); Спершу в курищі, видно було, маячило щось чорне, а чимдалі, то все більше і більше скривався віз з очей (Панас Мирний); Іде череда й стадо овечок, збиваючи кіптяву (Олена Пчілка); З-під гнідкових ніг та з-під воза почина вириватись кіптяга, курить, обдає вас пилом (Панас Мирний); Чорна кіптюга, підхоплена вітром, носилася понад шляхом, осідаючи на білі сорочки (Григорій Тютюнник); Іде чумак заморений, курою покритий (Я. Щоголів); Сіра кушпела застелила виднокіл позаду (Ю. Мушкетик).

ПИЛО́К (квіткових рослин), ПИЛ розм.; ПЕРГА́ спец. (зібраний бджолами). Старий Горицвіт дивиться на обліплену пилком бджолу й говорить сам до себе: — От і дочекалися тієї години, коли бджола — за пергою, а гадюка — за отрутою (М. Стельмах); Чутки пливли, як хмари, самі собою, носились в повітрі, мов пил з квіток в час красування ниви (М. Коцюбинський).

ПОРОШО́К (сипка маса, що складається з дрібних часточок якоїсь потовченої або розтертої твердої речовини), ПО́РОХ, ПИЛ, ПРИ́СИ́ПКА (для посипання чогось). Цілими годинами укладала (Ядзя) волосся, обсипувала м'яким делікатним порошком і без того біле й гарне лице (Н. Кобринська); Марево над полями стало біле, срібне, дрижало білим сяєвом, неначе сипався й дрижав білий порох (І. Нечуй-Левицький); Танки зачхали моторами (вони працювали на малім газу) і рушили кудись убік, кидаючи на полкову колону сухий сніговий пил (Григорій Тютюнник); Дитяча присипка.

Значення в інших словниках

1. пил — пил іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пил — зб., порох, порохнява, порохи; П. прах, тлінь; (на квітах) пилок, туман; од. зб. ПИЛИНА, порошина; (чого) часточка; пилинка, пилиночка; п! ПИЛЮГА.  Словник синонімів Караванського
3. пил — I запорош, кипоть, киптюга, киптява, киптюга, кипоть, кипть, кіптюга, кіптява, кіптяга, кужила, кура, курище, куря, курява, курявиця, куряниця, кушпела, кушпила, пилина, пилинка, пилинонька, пилиночка, пилок, пилочок, пилюга і пилюга, пилюжина, пилюка...  Словник синонімів Вусика
4. пил — -у, ч. 1》 Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. || Дрібна порошкоподібна маса. Промисловий пил — пил, що входить до складу промислового викиду. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пил — Порох, порохи, порохня, порохнявина, порошина, порошинка, курява, курявина, курявиця, куряниця, кура, кушпела, кушпелина  Словник чужослів Павло Штепа
6. пил — Пил, пи́лу, -лові, в -лу́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пил — ПИЛ, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Панас Мирний); У полі, скільки оком не зглянеш...  Словник української мови у 20 томах
8. пил — пи́лом (пилю́кою, по́рохом і т. ін.) припада́ти / припа́сти. 1. Залишатися без ужитку, не використовуватися. Боже, він не слуха! Його робітня пилом припада. Флоренції загрожує розруха, а він на карнавалах пропада! (Л.  Фразеологічний словник української мови
9. пил — ПИЛ, у, ч. 1. Дрібні тверді частинки землі, що перебувають у повітрі або вкривають поверхню чого-небудь; порохнява, порох. Сиділи [дітки] серед улиці і вироблювали з пилу то кавуни, то дині, то гарбузи (Мирний, І, 1954, 53); У полі...  Словник української мови в 11 томах
10. пил — Пил, -лу м. Пыль. Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. ум. пилок, пилочок. Як ось стук! Пилок піднявся, кінськії два вози їдуть в дворик. Мкр. Н. 16.  Словник української мови Грінченка