пикатий

МОРДА́ТИЙ розм. (з товстим, широким обличчям), ТОВСТОЛИ́ЦИЙ, ТОВСТОМО́РДИЙ розм., ТОВСТОПИ́КИЙ вульг., ПИКА́ТИЙ вульг. Служили у троян два брати, Із них був всякий Голіаф; Широкоплечий і мордатий, І по вівці цілком глитав (І. Котляревський); Кремезний, товстолиций лейтенант хрипким басом доповідав командирові мінроти, що перший взвод повернувся з роботи (О. Гончар); — Ах ти ж, бугаю товстомордий. Та що це за життя таке настало? (З. Тулуб); В хату увійшов товстопикий, кривоносий дядько (М. Стельмах); В нашій уяві пани та їхні діти були одні кособокі, інші череваті та пикаті, ще інші, як жаба, вилупкуваті (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. пикатий — пика́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пикатий — Повновидий, кругловидий, вул. мордатий.  Словник синонімів Караванського
3. пикатий — див. гладкий  Словник синонімів Вусика
4. пикатий — -а, -е. 1》 зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. 2》 розм. З опасистим, свіжим, рожевим і т. ін. обличчям. || перен. З круглими, опуклими боками (про предмети).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пикатий — Пика́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пикатий — ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. – Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П.  Словник української мови у 20 томах
7. пикатий — ПИКА́ТИЙ, а, е. 1. зневажл. З потворним, бридким або неприємним, несимпатичним обличчям. — Козаки тоді бились із ляхами понад Случчю, понад Горинню да топились по багнах, а ви з своїми пикатими бурмистрами давай викроювати щонайкращі поля та сіножаті! (П.  Словник української мови в 11 томах
8. пикатий — Пикатий, -а, -е Мордатый. Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. Ном. № 8633.  Словник української мови Грінченка