писемний

КНИ́ЖНИЙ (характерний для літературно-писемного викладу, невластивий живій мові); ПИСЕ́МНИЙ (перев. про мову). Книжні слова; Писемний різновид стилю.

РУКОПИ́СНИЙ (написаний від руки), ПИ́САНИЙ, ПИСЕ́МНИЙ, НЕДРУКО́ВАНИЙ. Поезії Шевченка.. розходилися між читачами не тільки в друкованому вигляді, а й у рукописних списках (з журналу); Раптом впала мені в очі невелика пожовкла й пошарпана книжечка, не то друкована, не то писана якимись чудними.. літерами (Леся Українка); Дуже мені прикро, що не вдалося умовити Мирного погодитися з Спілкою в справі видання.. нових, недрукованих праць його (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. писемний — писе́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. писемний — (- пам'ятку) писаний, написаний; (стіл) письмовий; (стиль) книжний.  Словник синонімів Караванського
3. писемний — -а, -е. 1》 Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. 2》 Признач. для писання, який служить для письма. Писемна мова. 3》 Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову). Писемна мова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. писемний — Писе́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. писемний — ПИСЕ́МНИЙ, а, е. 1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам'ятки й живі народні говірки (з наук. літ.). 2. заст. Признач. для писання, який служить для письма.  Словник української мови у 20 томах
6. писемний — ПИСЕ́МНИЙ, а, е. 1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам’ятки й живі народні говірки (Вісник АН, 1, 1971, 69). 2. Признач. для писання, який служить для письма.  Словник української мови в 11 томах
7. писемний — Писе́мний, -а, -е Письменный. Вх. Лем. 449.  Словник української мови Грінченка