писнути

ПИЩАТИ (видавати тонкі різкі звуки), ПИ́СКАТИ, ПИСКОТІ́ТИ, ПІ́КАТИ розм.; ЦЯ́ПАТИ розм., ЦІ́ПКАТИ розм., ЦЯПОТІ́ТИ діал. (перев. про курчат та деяких пташок). — Док.: пи́снути, пи́скнути, пі́кнути, ця́пнути. У торішній траві пищали й вовтузилися миші (З. Тулуб); Десь у кущах настирливо пискала пташина (П. Панч); В старому вітряку пискотіли й шаруділи миші (О. Донченко); Пікають (пташенята) та так уже страдно ротиками зітхають (А. Тесленко); В гніздах бакланів.. дуже цяпають пташенята (з журналу); В городі ціпкають курчата.

ПИСА́ТИ (графічно передавати на чомусь слова, текст тощо); КРЕ́СЛИТИ, НАКРЕ́СЛЮВАТИ (перев. друкованими літерами); ВИПИ́СУВАТИ (старанно); ВИВО́ДИТИ (перев. із сл. літери, букви — акуратно); МЕРЕ́ЖИТИ (МЕРЕ́ЖАТИ), ВИМЕРЕ́ЖУВАТИ (дрібно, акуратно); ДРЯ́ПАТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм. (нерозбірливо, недбало); БА́ЗГРАТИ зневажл., МАЗАТИ зневажл. (недбало); СТРОЧИ́ТИ (швидко); ЧЕРКА́ТИ розм. (нашвидку, недбало). — Док.: написати, писну́ти, накре́слити, ви́писати, ви́вести, ви́мережити (ви́мережати), надря́пати, нашкря́бати, наба́зграти, настрочи́ти, начерка́ти, черкну́ти. Воронцов дістав аркуш паперу, самописну ручку і наготувався писати (О. Гончар); Креслить він її (назву газети) дуже довго, закреслює і знову креслить (І. Микитенко); Адрес накреслюєм рядки в пошарпані блокноти (І. Гончаренко); Поклали (листа) в конверт — без марки, бо на фронт, — і виписали адресу: номер польової пошти (Ю. Смолич); Рука тремтіла, виводячи на папері літеру за літерою (П. Кочура); Перо моє — пісні мережить (П. Тичина); Згадаю дещо, заспіваю Та й знов мережать захожусь Дрібненько книжечку (Т. Шевченко); — Ти дряпаєш, як курка лапою, — оцінювала мій краснопис Ніна Іванівна (П. Автомонов); Чоловічок.., не відриваючись від паперу, все щось шкрябав, шкрябав пером (О. Гончар); Писар пише, писар маже, так запише, як хто каже (приказка); Збори кінчились. Останні слова Строчив секретар на папері (С. Олійник); Турбай гортав пожовклі сторінки давніх книг і черкав олівцем замітки на аркушиках (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. писнути — пи́снути дієслово доконаного виду рідко писну́ти дієслово доконаного виду від: писати  Орфографічний словник української мови
2. писнути — I писн`ути-ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до писати. II п`иснутирідко пискнути, -ну, -неш, док. Однокр. до пискати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. писнути — Пи́снути, -сну, -снеш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. писнути — ПИ́СНУТИ, рідко ПИ́СКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пи́скати. Он, писнувши, сойка пурхнула (І. Муратов); Ріта, яка до цього непорушно стояла біля дверей, якось по-пташиному пискнула, сплеснула в долоні і, мов синиця, випурхнула з кабінету (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. писнути — і (ані́) сло́ва (сло́вом) не пи́снути кому і без додатка. 1. Не видати якої-небудь таємниці, зовсім нічого не розповісти про щось. Усі .. замовкли. Про архієреїв ніхто вже й слова не писнув (І.  Фразеологічний словник української мови
6. писнути — ПИ́СНУТИ, рідко ПИ́СКНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до пи́скати. Он, писнувши, сойка пурхнула (Мур., Хороші сусіди, 1948, 44); Ріта, яка до цього непорушно стояла біля дверей, якось по-пташиному пискнула, сплеснула в долоні і, мов синиця...  Словник української мови в 11 томах
7. писнути — Писну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ писати. --------------- Писнути, -ну, -неш гл. Писнуть. Ні писне, ні висне. Ном. Писнула дитина. Левиц. Пов. 60.  Словник української мови Грінченка