пияцтво

ПИЯ́ЦТВО (постійне надмірне вживання спиртних напоїв, хвороблива пристрасть до них), П'Я́НСТВО, АЛКОГОЛІ́ЗМ, ПИЯ́ТИКА розм. (Зінько:) І коли це пияцтво притишиться?! (М. Кропивницький); — А пригадайте собі, люди, скільки лиха наробили вам шинки, п'янство? (М. Коцюбинський); Серед пережитків минулого одним з найбільш живучих є алкоголізм (з журналу); Згадую, як Степан Кищук оцього Юхима за неробство та пиятику гострим словом допікав (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. пияцтво — пия́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пияцтво — -а, с. Постійне надмірне вживання спиртних напоїв, хвороблива пристрасть до них.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пияцтво — ПИЯ́ЦТВО, а, с. Постійне надмірне вживання спиртних напоїв, хвороблива пристрасть до них; алкоголізм. Як умер батько, зараз почав Микола пити .. І пішло пияцтво, ледарство (Б. Грінченко); Рідний брат її .. захряс у пияцтві, мов у трясовині (І.  Словник української мови у 20 томах
4. пияцтво — син. сині справи, синька, слива, літрбол. на природі: зелений ресторан.  Словник жарґонної лексики української мови
5. пияцтво — ПИЯ́ЦТВО, а, с. Постійне надмірне вживання спиртних напоїв, хвороблива пристрасть до них. Як умер батько, зараз почав Микола пити.. І пішло пияцтво, ледарство (Гр., І, 1963, 316); Рідний брат її .. захряс у пияцтві, мов у трясовині (Вол.  Словник української мови в 11 томах