плакса

ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи. Ех, бабська натура!.. Що за життя козакові з такими плаксами! (П. Куліш); Катруся ніколи.. не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (О. Донченко); (Кум:) Плаксуном не буде (Омелько) зроду: Не плакучого він роду! (О. Олесь); (Лисенко:) Ти баба — не козак! Гей, хлопці! Хлопці! Озьміть отсього рюму од мене (М. Костомаров); — Стій тут, рево, та не скімли! — гукнув батько (А. Кримський); Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину (М. Стельмах); — Не козаки, а нюні ви! (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. плакса — (той, хто схильний до плачу) рюмса.  Словник синонімів Полюги
2. плакса — пла́кса іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. плакса — див. плаксивий  Словник синонімів Вусика
4. плакса — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. плакса — Плаксій, плаксун, плаксюк, плакун, скиглій, рюма, (вона) плаксія, плаксійка, плаксуня, плаксуха, плаксючка, рюмса, рева, скиглячка  Словник чужослів Павло Штепа
6. плакса — ПЛА́КСА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз. Через два роки виходилось [дитя], і такий з нього гарний хлопець став, що кому не скажеш, що це той плакса, що хирів, то й віри не йме (О.  Словник української мови у 20 томах
7. плакса — ПЛА́КСА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка часто плаче, схильна до плачу, сліз. Через два роки виходилось [дитя], і такий з нього гарний хлопець став, що кому не скажеш, що це той плакса, що хирів, то й віри не йме (Стор.  Словник української мови в 11 томах