платний

ПЛАТОСПРОМО́ЖНИЙ, ПЛАТНИ́Й розм. Платоспроможне населення; Бувши винним, треба бути і платним (прислів'я).

Значення в інших словниках

1. платний — пла́тний прикметник який підлягає оплаті платни́й прикметник який розплатився; який може платити розм.  Орфографічний словник української мови
2. платний — Не безплатний <�безкоштовний>, за гроші <�плату>; (робітник) плачений, оплачуваний, найнятий.  Словник синонімів Караванського
3. платний — [платнией] м. (на) -тному /-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. платний — I платн`ий-а, -е, розм. 1》 Який розплатився. 2》 Який може, спроможний платити. II пл`атний-а, -е. 1》 Який дається, надається за плату; який підлягає оплаті. Платна відпустка. 2》 Який одержує плату, винагороду за роботу, послугу і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. платний — Пла́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. платний — ПЛАТНИ́Й, а́, е́, розм. 1. Який розплатився. Бувши винним, треба буть і платним (Номис). 2. Який може, спроможний платити. З матеріального боку для Шевченка настали важкі часи.  Словник української мови у 20 томах
7. платний — ПЛА́ТНИЙ, а, е. 1. Який дається, надається за плату; який підлягає оплаті. Платна відпустка; Платні заняття; Платні лекції. 2. Який одержує плату, винагороду за роботу, послугу і т. ін. — Два-три роки мине, заким буду платна вчителька (Коб.  Словник української мови в 11 томах
8. платний — Платни́й, -а́, -е́ 1) Получающій плату. 2) Расплатившійся, находящійся въ разсчетѣ. Глядіть-же — ми платні. Лебед. у. Бувши винним, треба буть і платним. Ном. № 10649.  Словник української мови Грінченка