плішка

ЗА́ПЛІШКА (клинець, який забивається для укріплення чого-небудь), ПЛІ́ШКА, ЗА́КЛИНОК спец. Сокира злетіла з сокирища, то з обуха позабивав (чоловік) дубові заплішки, тепер ніколи не злітатиме (Є. Гуцало); Візьмеш кетмень — і той пощерблений, поїдений каменем аж до ручки і плішками знівечений обух (І. Ле).

Значення в інших словниках

1. плішка — плі́шка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. плішка — -и, ж. Невеликий клин; заплішка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плішка — Плі́шка, -шки, -шці; -шки́, -шо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. плішка — ПЛІ́ШКА, и, ж. Невеликий клин; заплішка. [Денис:] Це така .. плішка, що дай Боже, щоб клепки видержали!.. (М. Кропивницький); Візьмеш кетмень – і той пощерблений, поїдений каменем аж до ручки і плішками знівечений обух (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
5. плішка — ПЛІ́ШКА, и, ж. Невеликий клин; заплішка. [Денис:] Це така .. плішка, що дай боже, щоб клепки видержали!.. (Кроп., II, 1958, 430); Візьмеш кетмень — і той пощерблений, поїдений каменем аж до ручки і плішками знівечений обух (Ле, Міжгір’я, 1953, 189).  Словник української мови в 11 томах
6. плішка — Плішка, -ки ж. Клинъ деревянный. Угор.  Словник української мови Грінченка