побудка

ПІДЙО́М (сигнал до вставання), ПОБУ́ДКА розм. Рівно в шість годин двадцять хвилин звук горна прорізає тишу. — Підйом! — гукає офіцер (І. Багмут); Побудки тут не було казарменої, будили один одного тихо (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. побудка — побудка (183) < польськ. pobudka — стимул [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. побудка — побу́дка 1 іменник жіночого роду сигнал до вставання побу́дка 2 іменник жіночого роду намір щось зробити рідко  Орфографічний словник української мови
3. побудка — -и, ж., розм. Дія за знач. побудити I. || Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побудка — ПОБУ́ДКА¹, и, ж. Дія за знач. побуди́ти¹. – Вставай, дитино моя! – Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (І. Волошин); // Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
5. побудка — ПОБУ́ДКА¹, и, ж. Дія за знач. побуди́ти¹. — Вставай, дитино моя! — Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (Вол., Озеро.., 1959, 141); // Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).  Словник української мови в 11 томах