побудка

ПОБУ́ДКА¹, и, ж. Дія за знач. побуди́ти¹.

— Вставай, дитино моя! — Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (Вол., Озеро.., 1959, 141);

// Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).

З п’ятої години ранку, тобто з побудки, команда корабля раптом побачила боцмана Смолу таким, яким він був раніше (Ткач, Жди.., 1959, 12);

Після сигналу побудки легко одягнуті юнаки поспішають на подвір’я і шикуються в шеренги (Веч. Київ, 4.XII 1957, 4).

ПОБУ́ДКА², и, ж., рідко. Бажання або намір зробити що-небудь.

Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки — все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Коцюб., І, 1955, 260).

Значення в інших словниках

1. побудка — побудка (183) < польськ. pobudka — стимул [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. побудка — побу́дка 1 іменник жіночого роду сигнал до вставання побу́дка 2 іменник жіночого роду намір щось зробити рідко  Орфографічний словник української мови
3. побудка — -и, ж., розм. Дія за знач. побудити I. || Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. побудка — ПОБУ́ДКА¹, и, ж. Дія за знач. побуди́ти¹. – Вставай, дитино моя! – Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (І. Волошин); // Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).  Словник української мови у 20 томах
5. побудка — ПІДЙО́М (сигнал до вставання), ПОБУ́ДКА розм. Рівно в шість годин двадцять хвилин звук горна прорізає тишу. — Підйом! — гукає офіцер (І. Багмут); Побудки тут не було казарменої, будили один одного тихо (Ю. Збанацький).  Словник синонімів української мови