побудка
ПОБУ́ДКА¹, и, ж. Дія за знач. побуди́ти¹.
— Вставай, дитино моя! — Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (Вол., Озеро.., 1959, 141);
// Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.).
З п’ятої години ранку, тобто з побудки, команда корабля раптом побачила боцмана Смолу таким, яким він був раніше (Ткач, Жди.., 1959, 12);
Після сигналу побудки легко одягнуті юнаки поспішають на подвір’я і шикуються в шеренги (Веч. Київ, 4.XII 1957, 4).
ПОБУ́ДКА², и, ж., рідко. Бажання або намір зробити що-небудь.
Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки — все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Коцюб., І, 1955, 260).
Значення в інших словниках
- побудка — побудка (183) < польськ. pobudka — стимул [MО,V] Словник з творів Івана Франка
- побудка — побу́дка 1 іменник жіночого роду сигнал до вставання побу́дка 2 іменник жіночого роду намір щось зробити рідко Орфографічний словник української мови
- побудка — -и, ж., розм. Дія за знач. побудити I. || Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- побудка — ПОБУ́ДКА¹, и, ж. Дія за знач. побуди́ти¹. – Вставай, дитино моя! – Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (І. Волошин); // Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- побудка — ПІДЙО́М (сигнал до вставання), ПОБУ́ДКА розм. Рівно в шість годин двадцять хвилин звук горна прорізає тишу. — Підйом! — гукає офіцер (І. Багмут); Побудки тут не було казарменої, будили один одного тихо (Ю. Збанацький). Словник синонімів української мови