повинен

ПОВИ́НЕН (ПОВИ́ННИЙ) присудк. сл. (має своїм обов'язком робити щось, мати якусь якість, властивість), МА́Є, МУ́СИТЬ, ЗОБОВ'Я́ЗАНИЙ, ОБОВ'Я́ЗАНИЙ заст. (при вираженні необхідності через певні обставини робити щось, бути якимсь). Що винен, оддати повинен (прислів'я); — Зараз ти ростеш, все в тобі грає, але в твоєму підлітковому віці людина вже повинна і замислюватись над собою, над своїми вчинками (О. Гончар); Батько Юпітер втишає їх клопіт: "Нове покоління Має постать на землі, не подібне до давніх злочинців" (переклад М. Зерова); — Бідняк мусить восени продавати свій хліб на податі та борги по сорок-п'ятдесят копійок (М. Стельмах); — Якщо ти чесна людина, то скажи — ти її любиш? — Я не зобов'язаний говорити будь-кому про свої почуття, — мовив я (Є. Гуцало); Як якому робітникові при роботі лучиться нещастя: смерть, каліцтво чи що, то щоби власник обов'язаний був платити за шпиталь і ліки (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. повинен — пови́нен прислівник незмінювана словникова одиниця у значенні присудкового слова  Орфографічний словник української мови
2. повинен — ФР. має, му сить <н. має бути>, мав, мусів <н. повинен був = мусів = мав>; (ні в чім не) ВИННИЙ; як ім. ПОВИННА, див. КАЯТТЯ.  Словник синонімів Караванського
3. повинен — повинний, -а, -е. 1》 присудк. сл., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсл. бути чи без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов'язком, зобов'язаний щось робити, мати яку-небудь якість, властивість...  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повинен — ПОВИ́НЕН, ПОВИ́ННИЙ, а, е. 1. пред., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсловом “бути” або без нього. 2. тільки пови́нний, перев. Який вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь; винний.  Словник української мови у 20 томах
5. Повинен — Пови́нен = пови́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. повинен — ПОВИ́НЕН, ПОВИ́ННИЙ, а, е. 1. присудк. сл., з інфін. Уживається як член складеного присудка в сполученні з допоміжним дієсловом «бути» або без нього: а) для вираження значення: який має своїм обов’язком, зобов’язаний щось робити...  Словник української мови в 11 томах
7. повинен — Повинен, -нна, -не = повинний. Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.  Словник української мови Грінченка