поворотка

ПОВОРО́Т (ПОВОРІ́Т) (місце, де дорога, вулиця тощо повертає, відхиляється вбік), ЗВОРО́Т, ЗАВОРО́Т, ЗА́КРУТ, ВИ́ГИН, КОЛІ́НО, ВИ́ВЕРТ розм., О́БЕРТ розм., ПОВОРО́ТКА розм., СКРУТ діал. "Ось сюди, — показувала, завмираючи пересохлим голосом, пригнувшись на передньому сидінні, .. — тут поворот у двір, ось цей будинок" (О. Забужко); І раптом я спиняюсь на звороті — З-під ніг тропа, мов птиця, рве свій лет (М. Бажан); Діти не обходили озера й великого річкового завороту: вони йшли навпростець (З. Тулуб); Поет сідав на лаві в саду. Вибрав таку, з якої було б видно і голубі закрути Дніпра, і безкраю задніпровську далину (Т. Масенко); Головна вулиця з-за вигину вибігає напрямець і спускається під берег (І. Чендей); Коридор несподівано прорізався коротким бічним коліном, там був ще один ліфт (П. Загребельний); Виверти доріг; Мерехтіло, як світляк перед Купайлом, зелене світло. З кожним обертом стежки воно неначе перебігало в оксамитній темряві (Дніпрова Чайка); Пан Микола.. не зауважив, як із-за поворотки з'явилась його дружина (Олена Пчілка); На скруті двох перехресних вулиць Шариївна, поправляючи берет, непомітно обернулась (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. поворотка — поворо́тка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. поворотка — -и, ж., рідко. Те саме, що поворот 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поворотка — Поворо́тка, -тки, -тці; -ро́тки, -ро́ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. поворотка — ПОВОРО́ТКА, и, ж., рідко. Те саме, що поворо́т 2. З гори на греблю з'їжджали хури. Звернути не було куди; щлях ішов одним один, – ніде не було поворотки (І. Нечуй-Левицький); Ішли вони плутаними стежками, мало не на кожній поворотці у них питали пароль (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
5. поворотка — ПОВОРО́ТКА, и, ж., рідко. Те саме, що поворо́т 2. Ішли вони плутаними стежками, мало не на кожній поворотці у них питали пароль (Панч, О. Пархом., 1939, 15).  Словник української мови в 11 томах