повчальний

ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. (про голос, тон — властивий повчанню, тому, хто повчає). Параска не без гордості слухала повчальну річ чоловіка (К. Гордієнко); Згадав (Іван) учорашній день, останній іспит, поздоровлення товаришів і декого з викладачів, добрі побажання, напутні слова (В. Гжицький); Буркотливо-напутливий тон старого Повчанського дратував Сагайдачного (З. Тулуб); Уся щира суть моралістичних Саадієвих порад зводиться в "Голістані" до правила: "Не будь вовком, тільки ж не будь і вівцею, щоб тебе вовки не з'їли" (А. Кримський); Оті шкільні діалоги мали вплив і на шкільну драму, придавши їй замість поетичного дидактичний характер (І. Франко); — Мені потрібна перекладачка.. Ви розумієте мене? — звернувся до неї наставницьким тоном (А. Хижняк); — Ні, серденько, — додав молодий чоловік поважним, учительським тоном, — так не можна робити! (І. Франко); Тим же докторальним тоном, яким допіру повчав директора, він промовив: — Ви прийшли до нас, товаришу Васюта, якраз перед першими експериментами Розенберга (Ю. Шовкопляс); Він трохи передихнув, певно збагнувши, що менторський тон і докори тут ні до чого (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. повчальний — (який має повчальну мету) навчальний, наставницький, моралістичний, напутній, книжн. (з осудливим відтінком) дидактичний, менторський.  Словник синонімів Полюги
2. повчальний — повча́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. повчальний — [поўчал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. повчальний — -а, -е. 1》 Який містить повчання, напучення. || Який буває при висловленні повчання, напучення. 2》 Який навчає чого-небудь, дає корисні відомості, служить уроком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. повчальний — ПОВЧА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі повчання, напучення. Двоє [селян] стояли осторонь, .. інколи докидаючи й від себе повчальне слівце (Ю. Смолич); Плужника почали дратувати повчальні сентенції кабінетного завсідника (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. повчальний — ПОВЧА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який містить у собі повчання, напучення. Двоє [селян] стояли осторонь,.. інколи докидаючи й від себе повчальне слівце (Смолич, І, 1958, 53); Плужника почали дратувати повчальні сентенції кабінетного завсідника (Грим., Незакінч.  Словник української мови в 11 томах