повіншувати

ВІТА́ТИ (говорити або писати приємні слова комусь з нагоди дня народження, ювілею, свята, приємної події; слати привіт), ПОЗДОРОВЛЯ́ТИ, УКЛОНЯ́ТИСЯ (ВКЛОНЯ́ТИСЯ), ЗДОРО́ВИТИ розм., ГРАТУЛЮВА́ТИ кому, зах., ВІНШУВА́ТИ (перев. урочисто); САЛЮТУВА́ТИ (урочисто — пострілами). — Док.: привіта́ти, повіта́ти розм. поздоро́вити, уклони́тися (вклони́тися), повіншува́ти. — Ти прийнятий (в інститут)! З чим тебе й вітаю (О. Гончар); Кожний господар поздоровляв молодих (І. Нечуй-Левицький); Семен повітав війта так ласкаво, що трохи по руках не цілував (Л. Мартович); Прохає він своїх товаришів, як будуть повертати у край рідний, уклонитися від нього отцю-неньці й вірній дружині... (М. Коцюбинський); — Здоровлю тебе з святом, Миколо Максимів... — тихо говорить дівчина (В. Бабляк); — Пане директоре! Я зложив іспит! — зачав Іванський радісним голосом. — А! Гратулюю вам! — промовив Дорко також радісним голосом (О. Маковей); Віншують гості, подарунки виймають (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. повіншувати — повіншува́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. повіншувати — -ую, -уєш, док., перех., рідко. Те саме, що поздоровити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повіншувати — ПОВІНШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, рідко. Те саме, що поздоро́вити. – От тепера вже, братці, сподівайтесь справді гостинця, – повіншував усіх чуприндир-запорожець (М. Старицький); – А справді! Повіншуємо з новим роком (С. Васильченко).  Словник української мови у 20 томах
4. повіншувати — ПОВІНШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що поздоро́вити. — От тепера вже, братці, сподівайтесь справді гостинця, — повіншував усіх чуприндир-запорожець (Стар., Облога.., 1961, 50); — А справді! Повіншуємо з новим роком (Вас., Вибр., 1950, 38).  Словник української мови в 11 томах
5. повіншувати — Повіншувати, -шу́ю, -єш гл. Поздравить.  Словник української мови Грінченка