повітря
ПОВІ́ТРЯ (суміш газів, необхідних для життя людини, тварин, рослин), АТМОСФЕ́РА, ДУХ розм. Повітря було напоєне креозотом.. і ще чимсь вокзальним (В. Даниленко); Сонце з усією силою, спроможною просякти атмосферу й досягти землі, виливало своє тепле сяйво навколо (О. Досвітній); Я морозу не боюся І хто мерзне — я сміюся: Бабу гріє не кожух, А веселий теплий дух (Л. Глібов).
Словник синонімів української мови