повітря

пові́тря

-я, с.

1》 Суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі.

Чисте повітря — повітря, що складається з 20,96% кисню, 0,03% вуглекислого газу, 78,08% азоту, 0,94% інертних газів і не містить отруйних, агресивних і вибухонебезпечних речовин.

Штучне повітря — збагачена киснем суміш газів, призначена для дихання.

|| перен. Неодмінна умова існування кого-, чого-небудь.

|| перен. Умови, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін.

2》 Вільний простір навколо землі. Висаджувати в повітря.

3》 З окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт.

4》 рідко. Вітер, вихор. Повів повітря.

Значення в інших словниках

1. повітря — пові́тря іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. повітря — жм. дух <н. теплий дух>, з. обвітря; П. як ім. найнеобхідніше <н. дослід — повітря науки>; (надземне) простір, атмосфера; (лихе) З. пошесть, епідемія  Словник синонімів Караванського
3. повітря — Пові́тра, -ри, -рі (ж. р.) і пові́тря, -тря, -трю, -трям (н. р.) (пошесть) пові́тря, -тря, -трю, -трям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повітря — ПОВІ́ТРЯ, ря, с. 1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини. Повітря – ця всюдисуща суміш газів – найнеобхідніша умова нашого життя (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. повітря — повітря повітря||воздух ◊ магоньо́ве повітря → магоньовий ◊ піти́ поди́хати свіжим повітрям ірон. вийти покурити (м, ср, ст): – Слухайте, а де то наші чоловіки поділися? – А ти не знаєш, що без цигарки не можуть, та ж пішли подихати свіжим повітрям (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. повітря — Я, с. Гроші.  Словник сучасного українського сленгу
7. повітря — (-я) с.; крим., мол. Гроші. БСРЖ, 103; ПСУМС, 55.  Словник жарґонної лексики української мови
8. повітря — Епідемія, пошесть  Словник застарілих та маловживаних слів
9. повітря — Суміш газів, що утворюють земну атмосферу; зріджене п. використовують для одержання кисню й азоту.  Універсальний словник-енциклопедія
10. повітря — ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю). 1. тільки недок. Перебувати у невизначеному, непевному становищі.  Фразеологічний словник української мови
11. повітря — ПОВІ́ТРЯ (суміш газів, необхідних для життя людини, тварин, рослин), АТМОСФЕ́РА, ДУХ розм. Повітря було напоєне креозотом.. і ще чимсь вокзальним (В.  Словник синонімів української мови
12. повітря — ПОВІ́ТРЯ, я, с. 1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини. Повітря — ця всюдисуща суміш газів — найнеобхідніша умова нашого життя (Наука..  Словник української мови в 11 томах
13. повітря — Повітря, -ря с. 1) Воздухъ. Левиц. І. 25. О. 1862. IX. 115. Летить орел понад хутір, а в повітру в'єтсі. АД. II. 20. 2) = повітриця. Вх. Уг. 260.  Словник української мови Грінченка