поганський

НЕЧИ́СТИЙ (за релігійними уявленнями — пов'язаний з надприродними ворожими людині силами, злим духом і т. ін.), ПОГА́НИЙ, ПОГА́НСЬКИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ заст. (який знається з нечистою силою). Це їй нагадало клапті з тих казок, де страховища стережуть нечисті багатства (М. Стельмах); — У нас (індійців) є повір'я, що в усякій жінці сидить поганий дух (В. Минко); Минає Неясний день мій, вже смеркає, Над головою вже несе Свою неклепаную косу Косар непевний... (Т. Шевченко).

ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст., АНА́ФЕМСЬКИЙ (АНА́ХТЕМСЬКИЙ) заст. Я знов самотній і проклятий, — схилився тяжко до вікна (Т. Осьмачка); Тихо, тихо, струни, грайте У сей страшний, проклятий час (О. Олесь); За тією клятою панською роботою світу не видно (С. Васильченко); Спійманий ось над тілами невинних, Що ж ти, убивце заклятий, мовчиш? (М. Шеремет); (Лисняк:) Триклятий магнат! Він справді кинув мене напризволяще (Ю. Мокрієв); О, прокляття проклятущим — за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (П. Тичина); І треба було, щоб саме тепер його зачепив отой триклятущий німецький осколок (І. Цюпа); — Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Г. Квітка-Основ'яненко); (Панас:) Ах, іродів Лахтійон! Гаразд, що нема нікого чужого в хаті, хоч вилаю добре!.. (М. Кропивницький); — Радзивілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! (П. Куліш); — Ти, анахтемський вилупку, вже в начальство поліз? — бухикає (старий) простудженим голосом (М. Стельмах). — Пор. 1. ненависний.

Значення в інших словниках

1. поганський — пога́нський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. поганський — Нехристиянський, басурменський; ЕТН. відьомський, диявольський; (ворог) ПОЕТ. лихий, ненависний, проклятий.  Словник синонімів Караванського
3. поганський — -а, -е. 1》 Прикм. до поганин 1). || Належний поганину, поганам; який є у поган; власт. поганам. Поганська зброя. 2》 Стос. до часів поганства; пов'язаний з цими часами. 3》 етн. Який знається, має зв'язок із нечистою силою; нечистий. || Лихий, ненависний, проклятий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поганський — Пога́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. поганський — ПОГА́НСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до пога́ни́н 1. Ой, у п'ятницю святую, У раннюю досвітню годину, Та як наші вставали, Поганське військо половецьке потопцем [потоптом] топтали (Панас Мирний); Наступив [Святослав] на землю половчанську...  Словник української мови у 20 томах
6. поганський — ПОГА́НСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до пога́ни́н 1. Ой, у п’ятницю святую, У раннюю досвітню годину, Та як наші вставали, Поганське військо половецьке потопцем [потоптом] топтали (Мирний, V, 1955, 264); Наступив [Святослав] на землю половчанську...  Словник української мови в 11 томах
7. поганський — Поганський, -а, -е Языческій. Поганське божество. Левиц. І. Світ. 9. Гей ви, жидове, поганські синове! Нащо то ви великий бунт, тревоги зривали? ЗОЮР. І. 225. Зачали збиткувати над христіянами поганські народи. Гн. І. 182.  Словник української мови Грінченка