поганяти

ПІДГАНЯ́ТИ (ПІДГОНИТИ) (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ (НАГО́НИТИ) розм., НУ́КАТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ розм., ПРИСПІ́ШУВАТИ (ПРИСПІША́ТИ) діал. — Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); — Поспішайся, поспішайся, Прісько! — підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє — жене коней; не везуть вони — мчать (Панас Мирний); Приспішала (пані) його, щоб швидше поїхав (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. гна́ти.

СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ОРІЄНТУВА́ТИ спец. (звичайно користуючись картою, приладами тощо). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, спра́вити, справува́ти, погна́ти, поверну́ти, приверну́ти, зорієнтува́ти, повести́, покерува́ти. На тім боці затоки.. юрмилося на льоду багато людей. Долгорукий спрямував коня туди (П. Загребельний); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський); Старенький гуцул з хлопчиком.. направляє дарабу то в той бік, то в той, лавіруючи між камінням (Г. Хоткевич); Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро (Остап Вишня); Поганяй направо!; Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка); Управляти кораблем ("Восток-2") легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні (з газети); Повести судно між рифами; (Трохим:) (Воли), як соколи.. Тільки покеруй ними, й гори перевернеш (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. поганяти — поганя́ти 1 дієслово недоконаного виду підганяти; правити конем чи екіпажем поганя́ти 2 дієслово доконаного виду ганяти деякий час  Орфографічний словник української мови
2. поганяти — (батогом) підганяти, жм. паняти, (коней) правувати <�керувати> ким; (ким) П. верховодити над; ЖМ. їхати.  Словник синонімів Караванського
3. поганяти — див. веліти  Словник синонімів Вусика
4. поганяти — I -яю, -яєш, недок. 1》 перех. і без додатка. Примушувати рухатися швидше, підганяючи батогом, нагайкою і т. ін. || Рушати з місця. || перен., розм. Примушувати робити що-небудь швидше. 2》 неперех. Спрямувати біг коня, екіпажу і т. ін.; правити. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поганяти — Поганя́ти, -ня́ю, -ня́єш, -ня́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поганяти — ПОГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок. 1. кого і без прям. дод. Примушувати рухатися швидше, підганяючи батогом, нагайкою і т. ін. Який їхав – такий поганяв (Номис); – Гарапник тройчатий Сплети .. Коня поганяти (П.  Словник української мови у 20 томах
7. поганяти — поганя́ти до я́ми. Помирати. Як принести води та мочить сухарі, то лучче (краще) поганяй до ями (Укр.. присл..); Колись за Франца Йосифа та польського панства бідак все життя пнувся на свою хатинку, витягав з себе соки й з нової хати поганяв до ями… (С.  Фразеологічний словник української мови
8. поганяти — ПОГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок. 1. перех. і без додатка. Примушувати рухатися швидше, підганяючи батогом, нагайкою і т. ін. Який їхав — такий поганяв (Номис, 1864, № 7973); — Гарапник тройчатий Сплети.. Коня поганяти (Г.-Арт., Байки..  Словник української мови в 11 томах
9. поганяти — Поганя́ти, -ня́ю, -єш гл. Погонять. Тоді чоловік весело співає, як п'ятериком поганяє. Ном. Оре милий своїм плугом, чужа мила поганяв. Мет. 57.  Словник української мови Грінченка