погортати

ПЕРЕГОРТА́ТИ (ПЕРЕГО́РТУВАТИ рідше) (аркуші), ПЕРЕВЕРТА́ТИ, ПЕРЕКИДА́ТИ, ГОРТА́ТИ розм., ГОРНУ́ТИ діал. — Док.: перегорну́ти, переверну́ти, переки́нути, погорта́ти. Надя шелестіла сторінками принесеної книги, перегортала їх (Д. Ткач); Почнеш було псавтир (псалтир) перевертати.., Та й об якимсь було почнеш читать Сократі (П. Гулак-Артемовський); Він сидів в свята під гіллястою грушею, дуже рідко перекидаючи товсті й здорові листки "Печерського Патерика" (І. Нечуй-Левицький); Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (В. Кучер); Бере (Храпко) книжку й, горнучи листки, шукає (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. погортати — погорта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погортати — -аю, -аєш, док., перех. Гортати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погортати — ПОГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Гортати якийсь час. Дістав [Чубенко] з кишені маленьку книжечку, .. трохи погортав і, складаючи слово до слова, прочитав записане (Ю. Яновський).  Словник української мови у 20 томах
4. погортати — ПОГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Гортати якийсь час. Дістав [Чубенко] з кишені маленьку книжечку,.. трохи погортав і, складаючи слово до слова, прочитав записане (Ю. Янов., II, 1958, 227).  Словник української мови в 11 томах