погоріти
ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ (зазнавати невдачі, провалу в якій-небудь справі; не виконуватися, не здійснюватися — про справу, роботу), ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ розм., ГОРІ́ТИ розм.; ЗРІ́ЗУВАТИСЯ розм. (про людину — перев. на екзамені). — Док.: провали́тися, завали́тися, погорі́ти, зрі́затися. — Що за химери? — лаявся директор про себе. — Стільки разів провалювався він на театрі, і невже перший успіх не розвеселив його? (Н. Рибак); План нашої втечі і на цей раз провалився (Ю. Збанацький); Завалювався, скажімо, на екзаменах у столичний інститут якийсь синок чи донька, і його терміново везли в область, де був недобір студентів (В. Кучер); Ще минув день, і Семен Петрович остаточно переконався, що без нього в колгоспі всі справи заваляться (з журналу); Відповідальний товариш той, можна сказати, саме на соборі погорів: жінка дітей таємно похрестила (О. Гончар); (Валя:) Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Ю. Мокрієв); (Гайворон:) Куди ви вступали? (Ніла:) Я зрізалась в університеті (Л. Дмитерко).
СО́ХНУТИ (СХНУ́ТИ рідше) (про рослини — ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ (ВСИХА́ТИ), ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини — гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ) (від спеки). — Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнути діал. усо́хнути (всо́хнути), усо́хти (всо́хти), усхну́ти (всхну́ти) діал. посо́хнути (посохти) (посхну́ти), зсо́хнути (зсо́хти), відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам'яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.
Словник синонімів української мови