1. Словник синонімів української мови

погоріти

ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ (зазнавати невдачі, провалу в якій-небудь справі; не виконуватися, не здійснюватися — про справу, роботу), ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ розм., ГОРІ́ТИ розм.; ЗРІ́ЗУВАТИСЯ розм. (про людину — перев. на екзамені). — Док.: провали́тися, завали́тися, погорі́ти, зрі́затися. — Що за химери? — лаявся директор про себе. — Стільки разів провалювався він на театрі, і невже перший успіх не розвеселив його? (Н. Рибак); План нашої втечі і на цей раз провалився (Ю. Збанацький); Завалювався, скажімо, на екзаменах у столичний інститут якийсь синок чи донька, і його терміново везли в область, де був недобір студентів (В. Кучер); Ще минув день, і Семен Петрович остаточно переконався, що без нього в колгоспі всі справи заваляться (з журналу); Відповідальний товариш той, можна сказати, саме на соборі погорів: жінка дітей таємно похрестила (О. Гончар); (Валя:) Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Ю. Мокрієв); (Гайворон:) Куди ви вступали? (Ніла:) Я зрізалась в університеті (Л. Дмитерко).

СО́ХНУТИ (СХНУ́ТИ рідше) (про рослини — ставати сухим, гинути), ЗАСИХА́ТИ, УСИХА́ТИ (ВСИХА́ТИ), ПОСИХА́ТИ, ЗСИХА́ТИ, ВІДМИРА́ТИ, ВІДСИХА́ТИ (про окрему частину рослини — гілку, пагін тощо); ЧА́ХНУТИ (повільно); ПЕРЕСИХА́ТИ (ставати дуже сухим); ГОРІ́ТИ, ВИГОРЯ́ТИ (ВИГОРА́ТИ) (від спеки). — Док.: засо́хнути, засо́хти, засхнути діал. усо́хнути (всо́хнути), усо́хти (всо́хти), усхну́ти (всхну́ти) діал. посо́хнути (посохти) (посхну́ти), зсо́хнути (зсо́хти), відме́рти, відсо́хнути, зача́хнути, пересо́хнути, згорі́ти, ви́горіти, погорі́ти (про все або в багатьох місцях). Яблунька не цвіла, а сохла на бідному кам'яному ґрунті (С. Чорнобривець); На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Я. Щоголів); В яру криниця завалилась, Верба усохла, повалилась (Т. Шевченко); Зверху сосна усихає (пісня); В діда Данила всі дерева всохли (Ю. Мокрієв); Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Я. Шпорта); Трава геть вигоріла на сонці.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погоріти — погорі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погоріти — -рю, -риш, док. 1》 Згоріти від вогню, жару (цілком або про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). || Втратити житло, майно під час пожежі. || Закінчити горіти; догоріти. 2》 тільки 3 ос. Зіпсуватися від сильного жару. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погоріти — Погорі́ти, -горю́, -гори́ш, -ря́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погоріти — ПОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Згоріти від вогню, жару (цілком чи про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Зачав жебрати [Гринько Книш] тоді, як хата йому погоріла (Л. Мартович); – Дурні!... Словник української мови у 20 томах
  5. погоріти — Рю, -риш, док. Зазнати поразки, бути викритим у здійсненні махінацій. Та «погорів» чоловік, коли спробував продати 200 пляшок «казьонки» місцевій жительці (33 канал). Словник сучасного українського сленгу
  6. погоріти — ПОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Згоріти від вогню, жару (цілком чи про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Зачав жебрати [Гринько Книш] тоді, як хата йому погоріла (Март., Тв., 1954, 374); — Дурні!... Словник української мови в 11 томах
  7. погоріти — Погорі́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. н. п. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо. 2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. Грин. І. 11. 3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречко, почорнів. ХС. II. 196. Словник української мови Грінченка