Значення в інших словниках
-
погоріти —
-рю, -риш, док. 1》 Згоріти від вогню, жару (цілком або про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). || Втратити житло, майно під час пожежі. || Закінчити горіти; догоріти. 2》 тільки 3 ос. Зіпсуватися від сильного жару.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
погоріти —
Погорі́ти, -горю́, -гори́ш, -ря́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
погоріти —
ПОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Згоріти від вогню, жару (цілком чи про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Зачав жебрати [Гринько Книш] тоді, як хата йому погоріла (Л. Мартович); – Дурні!...
Словник української мови у 20 томах
-
погоріти —
Рю, -риш, док. Зазнати поразки, бути викритим у здійсненні махінацій. Та «погорів» чоловік, коли спробував продати 200 пляшок «казьонки» місцевій жительці (33 канал).
Словник сучасного українського сленгу
-
погоріти —
ПРОВА́ЛЮВАТИСЯ (зазнавати невдачі, провалу в якій-небудь справі; не виконуватися, не здійснюватися — про справу, роботу), ЗАВА́ЛЮВАТИСЯ розм., ГОРІ́ТИ розм.; ЗРІ́ЗУВАТИСЯ розм. (про людину — перев. на екзамені). — Док.
Словник синонімів української мови
-
погоріти —
ПОГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, док. 1. Згоріти від вогню, жару (цілком чи про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Зачав жебрати [Гринько Книш] тоді, як хата йому погоріла (Март., Тв., 1954, 374); — Дурні!...
Словник української мови в 11 томах
-
погоріти —
Погорі́ти, -рю́, -ри́ш гл. 1) Погорѣть, сгорѣть. Погоріли степи, поля і зелені байраки. н. п. Торік ми погоріли та оце й досі на хату не стяглися — у брата живемо. 2) Побагровѣть. Зоря погоріла дуже на вітер. Грин. І. 11. 3) Загорѣть. Од сонечка погорів, од вітречко, почорнів. ХС. II. 196.
Словник української мови Грінченка