погризти

ГРИ́ЗТИ (зубами роздрібнювати щось тверде), РОЗГРИЗА́ТИ (розкушуючи); ОБГРИЗА́ТИ (з кінців, з усіх боків); ТОЧИ́ТИ, ТРУБИ́ТИ (про гризунів); ТЛИ́ТИ (про комах). — Док.: погри́зти, розгри́зти, обгри́зти, наточи́ти. Марусякові ніби захотілося їсти. Витяг кавалок засушеного хліба і гриз (Г. Хоткевич); Під лавою шкряботить, розгризаючи погублені кимось насінини, миша (Ю. Мушкетик); Ярина мовчала та обгризала зелену луску з горіха (Леся Українка); На зиму часто в клуні перелазить (лісова миша) та зерно точить (О. Копиленко); Миші зерно трублять та шкоду роблять (В. Стефаник); Минуло все, та не пропало, Остались шашелі: гризуть, Ж(е)руть і тлять старого (дуба) (Т. Шевченко). — Пор. 1. ї́сти.

Значення в інших словниках

1. погризти — погри́зти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. погризти — -зу, -зеш; мин. ч. погриз, -ла, -ло; док., перех. 1》 Гризти якийсь час. 2》 Те саме, що згризти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погризти — Погри́зти, -гризу́, -гризе́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погризти — ПОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. погри́з, ла, ло; док., що. 1. Гризти якийсь час. Свиня у панський двір залізла .. На смітнику кісток погризла (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. погризти — ПОГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш; мин. ч. погри́з, ла, ло; док., перех. 1. Гризти якийсь час. Свиня у панський двір залізла.. На смітнику кісток погризла (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
6. погризти — Погри́зти, -зу́, -зе́ш гл. Погрызть, изгрызть. І погризе йому сустави й жили. К. Іов. 39.  Словник української мови Грінченка