позабутися

ЗАБУВА́ТИСЯ (не триматися, не зберігатися в пам'яті); ПРИЗАБУВА́ТИСЯ розм. (в якійсь мірі, частково); ЗГЛА́ДЖУВАТИСЯ, ЗАГЛА́ДЖУВАТИСЯ, СТИРА́ТИСЯ, ЗАТИРА́ТИСЯ, ВИВІ́ТРЮВАТИСЯ, ЗАДА́ВНЮВАТИСЯ розм. (віддаляючись у часі, зникати з пам'яті). — Док.: забу́тися, позабу́тися рідко призабу́тися, згла́дитися, загла́дитися, сте́ртися, зате́ртися, ви́вітритися, зада́внитися. За час, що минув після першого дня роботи, Андрій уже встиг полюбити шахту, вона стала для нього найкращим другом, з нею забувалися всі печалі (О. Гуреїв); Мої знайомі збурили в мені дитячі роки, які трохи призабулися (М. Томчаній); І забув він про свої літа, про сиву голову, поволі затиралися свіжі враження і стали прикриватися якимись іншими, десь на дні душі схованими споминами (Н. Кобринська); Я знав його адресу, але все так задавнилося... (з газети).

Значення в інших словниках

1. позабутися — позабу́тися дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. позабутися — -удуся, -удешся, док., розм., рідко. Те саме, що забутися 1), 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позабутися — ПОЗАБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док., розм., рідко. Те саме, що забу́тися 1, 5. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах (О. Довженко); Переплутались назви й дати, Позабулося, що було (Л. Дмитерко).  Словник української мови у 20 томах
4. позабутися — ПОЗАБУ́ТИСЯ, у́дуся, у́дешся, док., розм., рідко. Те саме, що забу́тися 1, 5. Багато прекрасних людяних поривань розгубилось і позабулось на життєвих дорогах (Довж., І, 1958, 437); Переплутались назви й дати, Позабулося, що було (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 131).  Словник української мови в 11 томах