покал

ЗА́ВОДЬ (невелика тиха затока або мілке місце на річці, озері), ЗАТО́Н, ПОКА́Л діал. В тому місці, де обвалився берег, утворилась тиха заводь, затінена старезною вербою (П. Колесник); По самому дну урочища блискоче вода, зайшовши із штучного моря й створивши тут, у колись похмурім яру, тихий сяючий затон (О. Гончар); От-от надійде час вечірнього качиного льоту. Михайло Іванович хвилюється: — Хоч би встигнути підскочити до якого-небудь покалу... (М. Рильський). — Пор. зато́ка.

Значення в інших словниках

1. покал — пока́л іменник чоловічого роду заводь діал.  Орфографічний словник української мови
2. покал — ПОКА́Л, у, ч., діал. Заводь, затон, зарічок на Дніпрі. От-от надійде час вечірнього качиного льоту. Михайло Іванович хвилюється: – Хоч би встигнути підскочити до якого-небудь покалу... (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах
3. покал — ПОКА́Л, у, ч., діал. Заводь, затон, зарічок на Дніпрі. От-от надійде час вечірнього качиного льоту. Михайло Іванович хвилюється: — Хоч би встигнути підскочити до якого-небудь покалу… (Рильський, Веч. розмови, 1964, 53).  Словник української мови в 11 томах