покал
ПОКА́Л, у, ч., діал. Заводь, затон, зарічок на Дніпрі.
От-от надійде час вечірнього качиного льоту. Михайло Іванович хвилюється: — Хоч би встигнути підскочити до якого-небудь покалу… (Рильський, Веч. розмови, 1964, 53).
Словник української мови (СУМ-11)