покритка

ПО́КРИ́ТКА заст. (дівчина, що народила позашлюбну дитину), ЗВЕДЕНИ́ЦЯ заст., діал. На панському харчі і найсвятіші дівчата покритками стають (М. Стельмах); Вітер шумить, сором до села наносить, зведениці дорогу стелить (Марко Черемшина).

Значення в інших словниках

1. покритка — по́кри́тка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. покритка — Зведениця; кн. нешлюбна мати, суч. мати-одиначка.  Словник синонімів Караванського
3. покритка — -и, ж., заст. Дівчина, що народила позашлюбну дитину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покритка — ПО́КРИТКА, и, ж., заст. Дівчина, що народила позашлюбну дитину. То покритка попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались Й чужі не приймають! (Т. Шевченко).  Словник української мови у 20 томах
5. покритка — По́кри́тка, -тки, -тці; -тки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. покритка — ПО́КРИТКА, и, ж., заст. Дівчина, що народила позашлюбну дитину. То покритка попідтинню З байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались Й чужі не приймають! (Шевч., І, 1963, 239).  Словник української мови в 11 томах
7. покритка — По́кри́тка, -ки ж. Дѣвушка, лишившаяся невинности, родившая ребенка. см. покривати 3. КС. 1889. XI. Од тебе сина мала, покриткою стала... покриткою... який сором! Шевч. 86. То покритка попід тинню з байстрям шкандибає. Шевч.  Словник української мови Грінченка