полуденок

ПО́ЛУДЕНЬ розм. (приймання їжі між обідом і вечерею чи опівдні; сама ця їжа), ПОЛУ́ДНАННЯ розм., ПОЛУ́ДЕНОК розм., ПІДВЕЧІ́РОК розм., ПОЛУ́ДНЕ (ПОЛУ́ДНЄ) діал. За обідом ішов полудень, далі вечеря (Ю. Яновський); — Жінко! — загукав Юхим. — Давай полудень у торбу, я на поле йду (В. Кучер); Вузлик з полуднанням несла (Домащучка) на сапі, а в тому вузлику — пиріжки з маком та печеними буряками (Є. Гуцало); Німий запримітив Лепетю лиш тепер, коли вона принесла своєму чоловікові на міст полуденок (П. Загребельний); Надійшла пані комісарова, і знову підвечірок, і говорення про сенсації дня (Уляна Кравченко); З гори, де розлігся панський двір, донеслися голосні крики і тоненько задзеленькав дзвінок, що скликує робітників на полудне (Мирослав Ірчан); Опівдні виїхав на лан економ. Підпершись у бік рукою, на котрій висіла нагайка, він гукнув: — Гей, баби! На полуднє! (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. полуденок — -нка, ч., розм. Те саме, що полудень 5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полуденок — полу́денок іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полуденок — ПОЛУ́ДЕНОК, нка, ч., розм. Те саме, що по́лудень 5. На покоси заїжджає панотцева кухарка на повнім возі та й кличе толоку до полуденка (Марко Черемшина); Анна.., далека своячка наша, несла женцям полуденок у поле аж під границю сусіднього села (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
4. полуденок — ПОЛУ́ДЕНОК, нка, ч., розм. Те саме, що по́лудень 5. На покоси заїжджає панотцева кухарка на повнім возі та й кличе толоку до полуденка (Черемш., Тв., 1960, 220); Анна.., далека своячка наша, несла женцям полуденок у поле аж під границю сусіднього села (Ков., Тв., 1958, 233).  Словник української мови в 11 томах
5. полуденок — Полуденок, -нка м. Полдникъ. Грин. III. 204. Се вже була остання чарка після полуденку. Св. Л. 323. А я піду додомоньку, та не забавлюся, чи готовий полуденок та відвідаюся. Гол. І. 203.  Словник української мови Грінченка