полюблятися

ПОДО́БАТИСЯ (справляти на когось приємне враження; відповідати чиєму-небудь смаку), ІМПОНУВА́ТИ, ПОЛЮБЛЯ́ТИСЯ розм., ЛЮБИ́ТИСЯ розм. — Док.: сподо́батися, заімпонува́ти, полюби́тися, приглянутися розм. пригля́дітися (пригле́дітися) розм. Що мені найбільше подобається в дядькові — так то той парубоцький, палкий вогонь, котрий так і грає в його сірих очах (М. Коцюбинський); Становому подобався молодий Чіпчин жеребчик, котрого тесть подарував (Панас Мирний); Ота сила, фізична й інтелігентна, котру замічала Люба, імпонувала їй і разом з тим якось оддаляла її од Корнієвича (Олена Пчілка); Вже не рік вона, не два не бачила сина, Тільки чула — полюбилась Яну Україна (М. Нагнибіда); Качалися вози з гори, На долині стали; Любилися чорні очі, Уже перестали (пісня); Вона не слухала його промови, водила тільки очима, щоби приглянутися панні Броні (Лесь Мартович); Сама (дівчина) уся чепурненька, що пригляділася з усіх (Г. Квітка-Основ'яненко).

Значення в інших словниках

1. полюблятися — -яється, недок., безос., розм. Те саме, що подобатися 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полюблятися — полюбля́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полюблятися — ПОЛЮБЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., безос., розм. Те саме, що подо́батися 2. Дедалі більше полюблялось йому тут, дома, в Яругах (О. Копиленко).  Словник української мови у 20 томах
4. полюблятися — ПОЛЮБЛЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., безос., розм. Те саме, що подо́батися 2. Дедалі більше полюблялось йому тут, дома, в Яругах (Коп., Лейтенанти, 1947, 69).  Словник української мови в 11 томах