поліжниця

ПОРОДІ́ЛЛЯ (жінка, яка народжує або щойно народила), РОДІ́ЛЛЯ, ПОЛІ́ЖНИЦЯ розм. В хаті Бондаря метушаться Югина і баба-пупорізка, яка саме кладе в постіль породіллі шматок заліза, щоб усяке врочення йшло на залізо, а не на дитину (М. Стельмах); Вже синів його у артілі Звуть дідами, і раз у раз — Кожний рік — невістки-роділлі Носять правнуків на показ (І. Вирган); Великі страдницькі очі глянули на нього променистим, потойбічним поглядом, яким завжди дивляться поліжниці (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. поліжниця — -і, ж., рідко. Те саме, що породілля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поліжниця — полі́жниця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
3. поліжниця — ПОЛІ́ЖНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що породі́лля. Великі страдницькі очі глянули на нього променистим потойбічним поглядом, яким завжди дивляться поліжниці (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. поліжниця — ПОЛІ́ЖНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що породі́лля. Великі страдницькі очі глянули на нього променистим потойбічним поглядом, яким завжди дивляться поліжниці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 373).  Словник української мови в 11 томах
5. поліжниця — Поліжни́ця, -ці ж. = породілля. Гн. II. 197.  Словник української мови Грінченка