помандрувати

ПЕРЕДАВА́ТИСЯ (про предмети — з рук до рук), ПЕРЕХО́ДИТИ, ІТИ́ (ЙТИ), ХОДИ́ТИ, МАНДРУВА́ТИ жарт. — Док.: переда́тися, перейти́, помандрува́ти. Світе мій! Як же ті чоботи з рук до рук передавалися! (Марко Вовчок); Кухоль ходить, переходить, Так і висихає.. "Грай, кобзарю, лий, шинкарю, Поки встане доля" (Т. Шевченко); І з рук до рук серед гульні Йде кухоль заповітний (П. Грабовський); І мандрує нова сокира з рук до рук (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. помандрувати — помандрува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помандрувати — [помандруватие] -уйу, -уйеиш  Орфоепічний словник української мови
3. помандрувати — -ую, -уєш, док. 1》 Почати мандрувати. || Вирушити, відправитися в дорогу. || розм. Піти куди-небудь на незначну відстань. 2》 Мандрувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помандрувати — ПОМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Почати мандрувати. Мартинко з охотою помандрував з Богуном (Іван Ле); * Образно. А вигляне сонце – то й покотиться [туман], помандрує низинами та дібровами (М. Стельмах); // Вирушити, відправитися в дорогу.  Словник української мови у 20 томах
5. помандрувати — ПОМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Почати мандрувати. Мартинко з охотою помандрував з Богуном .. Бралися на Північ (Ле, Побратими, 1954, 7); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
6. помандрувати — Помандрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Мет. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую. Чуб. V. 26.  Словник української мови Грінченка