помандрувати
ПОМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати мандрувати.
Мартинко з охотою помандрував з Богуном (Іван Ле);
* Образно. А вигляне сонце – то й покотиться [туман], помандрує низинами та дібровами (М. Стельмах);
// Вирушити, відправитися в дорогу.
Помандрував козаченько У чистеє поле. За ним іде дівчинонька: “Вернися, соколе!” (з народної пісні);
Мало не половина всієї громади завтра ранком помандрує з рідного села в далеку, невідому чужину (С. Васильченко);
// розм. Піти куди-небудь на незначну відстань.
Я щільніш од вітру застебнусь І ввечері до клубу помандрую (М. Шеремет);
Сахно помандрувала вздовж живоплоту, шукаючи .. хвіртки (Ю. Смолич);
* Образно. Робочий день закінчився. Папери помандрували до шухляд і сейфів (П. Загребельний).
2. Мандрувати якийсь час.
– Ми тебе пошлемо .. Помандруєш трохи. Тепер взагалі багато народу мандрує (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)