помандрувати
ПОМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати мандрувати.
Мартинко з охотою помандрував з Богуном (Іван Ле);
* Образно. А вигляне сонце – то й покотиться [туман], помандрує низинами та дібровами (М. Стельмах);
// Вирушити, відправитися в дорогу.
Помандрував козаченько У чистеє поле. За ним іде дівчинонька: “Вернися, соколе!” (з народної пісні);
Мало не половина всієї громади завтра ранком помандрує з рідного села в далеку, невідому чужину (С. Васильченко);
// розм. Піти куди-небудь на незначну відстань.
Я щільніш од вітру застебнусь І ввечері до клубу помандрую (М. Шеремет);
Сахно помандрувала вздовж живоплоту, шукаючи .. хвіртки (Ю. Смолич);
* Образно. Робочий день закінчився. Папери помандрували до шухляд і сейфів (П. Загребельний).
2. Мандрувати якийсь час.
– Ми тебе пошлемо .. Помандруєш трохи. Тепер взагалі багато народу мандрує (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- помандрувати — помандрува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- помандрувати — [помандруватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
- помандрувати — -ую, -уєш, док. 1》 Почати мандрувати. || Вирушити, відправитися в дорогу. || розм. Піти куди-небудь на незначну відстань. 2》 Мандрувати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- помандрувати — ПЕРЕДАВА́ТИСЯ (про предмети — з рук до рук), ПЕРЕХО́ДИТИ, ІТИ́ (ЙТИ), ХОДИ́ТИ, МАНДРУВА́ТИ жарт. — Док.: переда́тися, перейти́, помандрува́ти. Світе мій! Як же ті чоботи з рук до рук передавалися! (Марко Вовчок); Кухоль ходить, переходить, Так і висихає.. Словник синонімів української мови
- помандрувати — ПОМАНДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Почати мандрувати. Мартинко з охотою помандрував з Богуном .. Бралися на Північ (Ле, Побратими, 1954, 7); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- помандрувати — Помандрува́ти, -ру́ю, -єш гл. Отправиться, пуститься въ путь. Помандруєм прічки темненької нічки. Мет. Ой я тую далекую хлопцям подарую, а до сеї близенької та й сам помандрую. Чуб. V. 26. Словник української мови Грінченка