поморхнути

МО́РЩИТИСЯ (покриватися зморшками, складками; морщити обличчя від незадоволення, болю тощо), ЗМО́РЩУВАТИСЯ, БГА́ТИСЯ розм., МО́РХНУТИ розм.; БРИ́ЖИТИСЯ (покриватися брижами); НАМО́РЩУВАТИСЯ (морщити шкіру свого обличчя або якоїсь його частини). . — Док.: змо́рщитися, помо́рщитися, помо́рхнути, збри́житися, побри́житися, намо́рщитися. Лице його морщиться в пошуках потрібних думок і слів (Григорій Тютюнник); Завуч зморщився, одвернувсь убік (Ю. Збанацький); У безщасного від того нагадування все обличчя якось бгалося, стискалося в один вираз страшної пекучої муки (Б. Грінченко); Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужо, а лице вже поморхло (І. Нечуй-Левицький); Лоб дрібненько брижиться над руденькими бровами (І. Волошин); Лоб наморщився, брови зсунулись (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. поморхнути — помо́рхнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поморхнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 Те саме, що поморщитися. 2》 Втратити пружність, життєздатність (про все чи багато чого-небудь).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поморхнути — ПОМО́РХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Те саме, що помо́рщитися. Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужно, а лице вже поморхло (І. Нечуй-Левицький). 2. Втратити пружність, життєздатність (про все або багато чого-небудь).  Словник української мови у 20 томах
4. поморхнути — ПОМО́РХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Те саме, що помо́рщитися. Очі його дивились якось дуже спокійно, байдужно, а лице вже поморхло (Н.-Лев., І, 1956, 410). 2. Втратити пружність, життєздатність (про все або багато чого-небудь).  Словник української мови в 11 томах
5. поморхнути — Помо́рхнути, -ну, -неш гл. Сморщиться. А на вроду який? увесь поморх, а ходи, а мова яка! Г. Барв. 85. Гніздо своє мощу... на старих поморхлих дубах. О. 1862. VII. 48. Поморхнуть кавуни, як між огірками лежатимуть, — так і побрижжуться, як халява. Волч. у.  Словник української мови Грінченка