порон

ПОРО́М (транспортний засіб, призначений для переправи людей, вантажів тощо через річку, озеро, морську протоку), ПАРО́М розм., ПОРО́Н заст. Прийшлось їм переїжджать через річку на поромі (Панас Мирний); Влітку ходить паром, а як Дніпро і Конка замерзнуть, тоді шляхи кращають (Ю. Яновський); За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари, прямуючи до порона (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. порон — поро́н іменник чоловічого роду пором арх.  Орфографічний словник української мови
2. порон — див. ПЕРЕПРАВА, п! МІСТ.  Словник синонімів Караванського
3. порон — див. пором.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порон — ПОРО́Н див. поро́м.  Словник української мови у 20 томах
5. порон — Поро́н, -на́, на -ні́; -рони́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. порон — ПОРО́Н див. поро́м.  Словник української мови в 11 томах
7. порон — Поро́н, -на́ м. Паромъ. Драг. 244. Гн. І. 153. Коби човен, порон та весельце, пробував бим в тебе вечер, серце. Гол. II. 399.  Словник української мови Грінченка