Словник синонімів української мови

посвята

ПРИСВЯ́ТА (напис на початку твору, який вказує, кому присвячено або кому дарують його; художній твір, написаний на честь когось), ПОСВЯ́ТА. Мажарин.. вручив Катерині книгу "Ідеальне подружжя" Ван дер Вельде з відповідною присвятою (Ірина Вільде); Кожного вірша переписував чепурненько на гарному папері, підписував угорі: "Мілочці Г. посвята" і передавав через Лесю (А. Головко).

САМОПОЖЕ́РТВА (жертвування собою, своїми інтересами заради блага інших), САМОПОЖЕ́РТВУВАННЯ, САМОЖЕ́РТВА, ЖЕ́РТВА, САМОЗРЕ́ЧЕННЯ, САМОПОСВЯ́ТА, ПОСВЯ́ТА діал., ПОСВЯ́ЧЕННЯ діал. Самопожертва в ім'я прогресу людства; — Ти рисуєшся, — враз вигукнула Ніна, — бо... бо це нікому не потрібна жертва! (О. Донченко); Материнське серце і почуття! Які ви недосяжні для холодного розуму! Які ви бездонні у своїй людській доброті, шляхетності, самопосвяті! (з газети).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. посвята — (жертвувати собою заради інших) самопожертва, жертва, самопосвячення, самозречення.  Словник синонімів Полюги
  2. посвята — посвя́та 1 іменник жіночого роду освячення посвя́та 2 іменник жіночого роду присвята; самопожертва  Орфографічний словник української мови
  3. посвята — (кому) присвята; (дія) посвячення, свячення, (у церкві — ще) посвячіння; З. П. самопосвята, самопожертва.  Словник синонімів Караванського
  4. посвята — I -и, ж., церк. Дія за знач. посвятити I. II -и, ж. 1》 Дія за знач. посвятити II. 2》 Напис на початку літературного, музичного і т. ін. твору, з якого видно, кому автор присвячує свій твір. 3》 діал. Самопожертва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посвята — ПОСВЯ́ТА¹, и, ж., рел.-церк. Дія за знач. посвяти́ти¹. Мати зараз паски печуть, яйця варять, готують на посвяту (І. Цюпа); Описавши посвяту в церкві гайдамацьких ножів, Шевченко посилався на розповідь старих людей (з наук. літ.). ПОСВЯ́ТА², и, ж.  Словник української мови у 20 томах
  6. посвята — Посвя́та, -ти; -вя́ти, -вя́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. посвята — ПОСВЯ́ТА¹, и, ж., церк. Дія за знач. посвяти́ти¹. Мати зараз паски печуть, яйця варять, готують на посвяту (Цюпа, Грози.., 1961, 261); Описавши посвяту в церкві гайдамацьких ножів, Шевченко посилався на розповідь старих людей (Життя і тв. Т.  Словник української мови в 11 томах