поскородити

ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док.: подря́пати, дряпну́ти, дряпону́ти підсил. удряпну́ти (вдряпну́ти), пошкря́бати, шкрябну́ти, дерну́ти, поскоро́дити, роздря́пати, розде́рти (розідра́ти), обде́рти (обідра́ти). Андрій дряпає гвіздком якісь лінії — вони йдуть вздовж і впоперек і мають показати план заводських будівель (Ю. Яновський); Заходився (Мамай) тим шильцем шкрябати брудний вологий мур (О. Ільченко); — Не дряпайся, кицько, — відхиляє голову управитель (М. Стельмах); — І що воно в горлі тому? — каже було (матуся). — Неначе там лапою дере собака яка (А. Тесленко); Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле (Марко Вовчок); Степовий будяк роздряпував литки (М. Бажан); Кайдани знову вп'ялися в тіло гострими цвяхами, роздирають шкіру (А. Хижняк); Нога сковзнула по гранчастій брилі, і Галина, не втримавшись на підвіконні, до крові обдерла руку (М. Зарудний). — Пор. обдря́пувати.

Значення в інших словниках

1. поскородити — поскоро́дити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поскородити — -джу, -диш, перех., с. г. Док. до скородити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поскородити — ПОСКОРО́ДИТИ, джу, диш, що, с. г. Док. до скоро́дити. Сохою поскородиш землю, а доброї оранки не доб'єшся... (М. Чабанівський); – Сто років їм до культури! Пройдеться сталевою гребкою Ягнич, поскородить, позмітає все, що за день накублять, не зоставить сліду пляжницьких кочовиськ (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. поскородити — ПОСКОРО́ДИТИ, джу, диш, перех., с.г. Док. до скоро́дити. Сохою поскородиш землю, а доброї оранки не доб’єшся… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 368).  Словник української мови в 11 томах
5. поскородити — Поскородити, -джу, -диш гл. Забороновать.  Словник української мови Грінченка