посперечатися

СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. посперечатися — поспереча́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посперечатися — -аюся, -аєшся, док. 1》 Вести суперечку, сперечатися з ким-небудь якийсь час. || Виражати незгоду, не погоджуватися з чим-небудь, заперечувати проти чогось якийсь час. 2》 Посваритися з ким-небудь. 3》 перен. Зрівнятися з ким-небудь у чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посперечатися — ПОСПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Вести суперечку, сперечатися з ким-небудь якийсь час. – Воно, знаєте, молодь, – любить ото посперечатись на різні там теми, поговорити...  Словник української мови у 20 томах
4. посперечатися — Поспереча́тися, -ча́юся, -ча́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. посперечатися — ПОСПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. Вести суперечку, сперечатися з ким-небудь якийсь час. — Воно, знаєте, молодь, — любить ото посперечатись на різні там теми, поговорити… (Вишня, І, 1956, 322); Вони ще трошки пошушукалися, посперечалися...  Словник української мови в 11 томах