посперечатися
ПОСПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Вести суперечку, сперечатися з ким-небудь якийсь час.
– Воно, знаєте, молодь, – любить ото посперечатись на різні там теми, поговорити... (Остап Вишня);
Вони ще трошки пошушукалися, посперечалися, але дійшли згоди (О. Іваненко);
// Виражати незгоду, не погоджуватися з чим-небудь, заперечувати проти чогось якийсь час.
Трохи посперечавсь Антосьо та й каже: – Через вас, браття, тільки поїду та через просьбу цього чоловіка (А. Свидницький);
[2-й чоловік:] А де їх [грошей] у врага роздобути? Покомизишся трохи, посперечаєшся та знов до нього ж з поклоном! (М. Кропивницький);
Він ще трохи посперечався для ввічливості, але, врешті, зостався. Видимо, радий був теплу й спочивкові (Г. Хоткевич).
2. Посваритися з ким-небудь.
– Дорогий мій брате! .. Пам'ятаєш, як ми посперечалися, хто з нас Лель, а хто Полель (І. Франко);
Говорили, що два бригадири посперечалися, тому що один з них місцевий, а другий приїжджий (М. Ю. Тарновський).
3. перен. Зрівнятися з ким-небудь у чомусь.
Дельфіни мають неабияку здатність до навчання в неволі. Хіба що людиноподібні мавпи можуть посперечатися з ними (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)