посперечатися

ПОСПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Вести суперечку, сперечатися з ким-небудь якийсь час.

– Воно, знаєте, молодь, – любить ото посперечатись на різні там теми, поговорити... (Остап Вишня);

Вони ще трошки пошушукалися, посперечалися, але дійшли згоди (О. Іваненко);

// Виражати незгоду, не погоджуватися з чим-небудь, заперечувати проти чогось якийсь час.

Трохи посперечавсь Антосьо та й каже: – Через вас, браття, тільки поїду та через просьбу цього чоловіка (А. Свидницький);

[2-й чоловік:] А де їх [грошей] у врага роздобути? Покомизишся трохи, посперечаєшся та знов до нього ж з поклоном! (М. Кропивницький);

Він ще трохи посперечався для ввічливості, але, врешті, зостався. Видимо, радий був теплу й спочивкові (Г. Хоткевич).

2. Посваритися з ким-небудь.

– Дорогий мій брате! .. Пам'ятаєш, як ми посперечалися, хто з нас Лель, а хто Полель (І. Франко);

Говорили, що два бригадири посперечалися, тому що один з них місцевий, а другий приїжджий (М. Ю. Тарновський).

3. перен. Зрівнятися з ким-небудь у чомусь.

Дельфіни мають неабияку здатність до навчання в неволі. Хіба що людиноподібні мавпи можуть посперечатися з ними (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me