поспоритися

СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. поспоритися — поспо́ритися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. поспоритися — -рюся, -ришся, док., розм. Те саме, що поспорити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поспоритися — ПОСПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Те саме, що поспо́рити. Як поховали Ониська, вона збила таку бучу! Поспорилася з Настею, погризлася з Яковом (Панас Мирний); Поспорилися, полаялися, і воно б так собі й минулося...  Словник української мови у 20 томах
4. поспоритися — ПОСПО́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., розм. Те саме, що поспо́рити. Як поховали Ониська, вона збила таку бучу! Поспорилася з Настею, погризлася з Яковом (Мирний, IV, 1955, 54); Поспорилися, полаялися, і воно б так собі й минулося...  Словник української мови в 11 томах