постукатися

СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИ підсил., СТУКОТІ́ТИ підсил., ГРЮ́КАТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИ розм., ТУРГОТІ́ТИ розм. (стукати часто). — Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського — нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він — хтось турготить у віконце (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. постукатися — посту́катися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. постукатися — -аюся, -аєшся, док. Постукати (у двері, у вікно), даючи знати про свій прихід, прохаючи дозволу зайти до хати, кімнати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постукатися — ПОСТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Постукати (в двері, у вікно), даючи знати про свій прихід, прохаючи дозволу зайти до хати, кімнати. Наймичка перегодила трохи, вирядила крамарку до крамниці й постукалася до Пріськи (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. постукатися — ПОСТУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Постукати (в двері, у вікно), даючи знати про свій прихід, прохаючи дозволу зайти до хати, кімнати. Наймичка перегодила трохи, вирядила крамарку до крамниці й постукалася до Пріськи (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах