посудомити

КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Знов його корчило та мучило (Леся Українка); Почув (Іван) ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло (М. Коцюбинський); Біль хвилями переливався по наших виснажених тілах, шпигав у серце, ламав груди і судомив м'язи (В. Козаченко); Скорбут, сухоти, ломець карлючить дітей і дорослих (З. Тулуб); Руки наче хто пов'язав, а ноги позмикав — не слухаються вашої волі (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. посудомити — посудо́мити дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. посудомити — -ить, док., перех., безос. Стягнути м'язи судомою, зсудомити (руки, ноги кому-небудь, також багатьом). || Скорчити, покорчити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посудомити — ПОСУДО́МИТИ, ить, док., що, безос. Стягнути м'язи судомою, зсудомити (руки, ноги кому-небудь, також багатьом). – Чи ж мені ноги посудомить – вистояти якусь годину? (О. Гончар); – Треба, то хай сам пришвендяє до мене, – викрикнув.  Словник української мови у 20 томах
4. посудомити — ПОСУДО́МИТИ, ить, док., перех., безос. Стягнути м’язи судомою, зсудомити (руки, ноги кому-небудь, також багатьом). — Чи ж мені ноги посудомить — вистояти якусь годину? (Гончар, III, 1959, 309); Бурмака не захотів іти до князя.  Словник української мови в 11 томах
5. посудомити — Посудо́мити, мить гл. безл. Свести, судорожно стянуть. Щоб тобі руки посудомило. Ном. № 3719.  Словник української мови Грінченка