потрох

НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм., БЕ́ЛЬБАХИ (БЕ́ЛЬБУХИ) мн., зневажл., ПЕЧІНКИ́ мн., розм. (звичайно про внутрішні органи людини); ЛІ́ВЕР (нутрощі забитої тварини, що вживаються в їжу). Мені здавалось, що, доки ми доїдемо до станції, у мене, та, певне, і у всіх пасажирів, поодлітають нутрощі (О. Досвітній); Після Покрови знову знайшов (Тодір) біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах); Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (О. Досвітній); Залізла колька у груди (Андрію), вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський); Пиріжки з лівером.

Значення в інших словниках

1. потрох — по́трох іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. потрох — -у, ч. Народна загальна назва внутрішніх органів тварин (кишечник, легені тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрох — ПО́ТРОХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́трух 1. Старенька .. повела Нелю через сінці, де неможливо тхнуло риб'ячими потрохами, у якусь вузьку подовгасту кімнату (Ірина Вільде). ◇ (1) З по́трохом (потроха́ми) – те саме, що З потруха́ми (з по́трухом) (див.  Словник української мови у 20 томах
4. потрох — ПО́ТРОХ, у, ч., рідко. Те саме, що по́трух 1. Старенька.. повела Нелю через сінці, де неможливо тхнуло риб’ячими потрохами, у якусь вузьку подовгасту кімнату (Вільде, Сестри.., 1958, 361).  Словник української мови в 11 томах