потрухлий

ТРУХЛЯ́ВИЙ (який від давності, дії вологи, гниття тощо зробився крихким, ламким), ТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПРОТРУ́ХЛИЙ, ПРОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПОРОХНЯ́ВИЙ (ПОРОХНА́ВИЙ). Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Донченко); Ось моя школа з вишняком під битими вікнами, з трухлим гостинним ґанком (С. Васильченко); Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Г. Коцюба); Він з тріском розчинив протрухлі двері (М. Стельмах); Екскурсійна група залишила нарешті те протрухлявіле ханське гніздовище (О. Гончар); Шалівки старі і порохняві (Я. Качура). — Пор. 1. гнили́й.

Значення в інших словниках

1. потрухлий — потру́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. потрухлий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до потрухнути. 2》 у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потрухлий — ПОТРУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до потру́хнути. 2. у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо.  Словник української мови у 20 томах
4. потрухлий — ПОТРУ́ХЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до потру́хнути. 2. у знач. прикм. Який зробився трухлявим, перетворився на труху від вологи, від часу тощо.  Словник української мови в 11 томах
5. потрухлий — Потрухлий, -а, -е Сгнившій (о деревѣ).  Словник української мови Грінченка