Словник синонімів української мови

потрух

НУ́ТРОЩІ мн. (внутрішні органи людини або тварин), СЕРЕ́ДИНА, НУТРО́ розм.; ТЕ́ЛЬБУХИ мн., ПО́ТРУХ (ПО́ТРОХ рідше) перев. мн., БАБЕ́ШКИ мн., діал., ПО́ДРІБ діал. (нутрощі вбитої тварини; зневажл. — про внутрішні органи людини); БЕ́БЕХИ мн., розм., БЕ́ЛЬБАХИ (БЕ́ЛЬБУХИ) мн., зневажл., ПЕЧІНКИ́ мн., розм. (звичайно про внутрішні органи людини); ЛІ́ВЕР (нутрощі забитої тварини, що вживаються в їжу). Мені здавалось, що, доки ми доїдемо до станції, у мене, та, певне, і у всіх пасажирів, поодлітають нутрощі (О. Досвітній); Після Покрови знову знайшов (Тодір) біля Синяви свою худобину з виїденою серединою (М. Стельмах); Жандарми позбавили його слуху й скалічили на все життя його нутро (О. Досвітній); Залізла колька у груди (Андрію), вчепився кашель. Печінки вивертало, по ночах ніхто спати не міг (М. Коцюбинський); Пиріжки з лівером.

ПО́ТЕРТЬ (подрібнені перев. тертям часточки чогось), ПОТЕРУ́ХА розм., ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ПО́ТРУХ діал. Безперервною стрічкою сунулась по жолобу зелена маса качанистої в пащу силосорізки, що з дивовижною швидкістю обертала її на потерть (С. Добровольський); Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-поміж листочків посипалися крихти і тютюнова потеруха (Григорій Тютюнник); Сидів (Стефан) весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив лепехуваті сніпки (С. Ковалів); Чавкала під копитами в'язка твань, шурхотіла пшенична трина, яку Даша носила від повітки (А. М'ястківський); — Отак розбить копицю! Перем'яти на потрух. Ви її складали!.. (Ю. Мушкетик).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. потрух — по́трух іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. потрух — -у, ч. 1》 перев. мн.Частина нутрощів тварини, перев. придатна для їди. 2》 діал. Потерть.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потрух — ПО́ТРУХ, у, ч. 1. перев. мн. Частина нутрощів тварини, перев. придатна для їди. Оббілувавши оленів і потрух увесь повиймавши, Тут вирізають шматки соковиті, стромляють на рожна (М. Зеров); Очищені і добре промиті потрухи (..  Словник української мови у 20 томах
  4. потрух — з потруха́ми (з по́трухом), зневажл. З усім, що є; цілком, повністю. — Та я тебе з потрухами продам (І. Цюпа); — А ви, що Евруся згубили, Щоб ваш пропав собачий рід! Щоб ваші ж діти вас побили. Щоб з потрухом погиб (загинув) ваш плід! (І. Котляревський).  Фразеологічний словник української мови
  5. потрух — ПО́ТРУХ, у, ч. 1. перев. мн. Частина нутрощів тварини, перев. придатна для їди. Оббілувавши оленів і потрух увесь повиймавши, Тут вирізають шматки соковиті, стромляють на рожна (Зеров, Вибр., 1966, 227); Очищені і добре промиті потрухи (..  Словник української мови в 11 томах
  6. потрух — Потрух, -ху м. 1) Сѣно, солома стертая, труха. Черк. у. 2) мн. потрухи. Потроха. Маркев. 159.  Словник української мови Грінченка